Будапешт без гіда

Будапешт

Для тих, хто їде в Будапешт на кілька днів з екскурсією, не обов’язково описувати, що таке гора Геллерт, як виглядає Угорський парламент або який шопінг на вулиці Ваци – це входить в обов’язкову програму будь-якого візиту і описується в кожному путівнику. Але ж крім обов’язкової розважальної програми в цьому чудовому місті можна зіткнутися і з програмою додатковою, яка може вас порадувати, а може і засмутити.

У багатьох столицях поруч із загальновідомими туристичними точками обов’язково знайдуться не менш цікаві місця, які чомусь випали з поля зору  путівників і тому невідомі візитерам. Всі знають про паризький Montmartre і розташований там Moulin Rouge, але мало хто помічає храм Sacre Ceur, домінуючий над Монмартрським пагорбом. Так і в Будапешті: всім знайома пишність парламенту, але мало хто бачив гігантську базиліку Szt. Istvan, яка за розмірами не поступається Ісаакіївському собору в Петербурзі, – а стоїть вона в якихось п’яти хвилинах ходьби від парламенту. Саме тому є сенс поговорити про деякі приємні місцях Будапешта, які варто відвідати, і про деякі неприємні ситуації, яких можна уникнути.

Кримінал

Будапешт – аж ніяк не найнебезпечніше місто в світі. І, звичайно, нерозумно гуляти по місту, вчепившись в сумку з відеокамерою і озираючись по сторонах, виглядаючи небезпеки. Але якщо ви на час відмовилися від екскурсійного автобуса і вирішили прогулятися містом власними ногами, то нюанси знати варто.

Наприклад, є специфіка поведінки для українськомовних громадян. Вона пов’язана з тим, що в цьому місті з румунськими та арабськими кримінальними угрупованнями перемішалися колишні радянські. У вуличній злочинності кожна з подібних спільнот має свої особливості. Скажімо, в найбільш “туристських” точках ви завжди зустрінете арабських мінялів, які пропонують курс на кілька пунктів краще того, ніж в конторах. Якщо у вас зовсім туристський вид (група громадян, обвішаних фотоапаратами і які не знають ні слова по-угорськи), то ймовірність бути обманутим при цій операції ніяк не менша п’ятдесяти відсотків. Крім того, навіть якщо отримуєш всю очікувану суму сповна, то деякий час залишається неясним – чи приймуть ці гроші де-небудь?

На обмінно-обманному бізнесі заробляють й наші люди – з Кавказу, України, з Росії. Ви могли нічого не міняти – просто спокійно йти по одній з центральних вулиць і розмовляєте один з одним по-українськи. Несподівано вам загороджує дорогу людина, що представляється борцем з мафією російською мовою з кавказьким акцентом. Він, мовляв, бачив, що ви тільки що у вуличного міняйли поміняли гроші. До слова сказати, це заборонено законом, що полегшує роботу шахраям. Ви запевняєте його, що поміняли гроші ще три дні тому в банку, про що маєте відповідний документ, але він невблаганний і просить пред’явити гаманець. Або – пройти з ним “у відділення”. У розгубленості ви навіть не звертаєте уваги на відсутність форми у цього борця з мафією і не дивуєтесь тому, що він лише здалеку помахав якоюсь подобою документа. Мимоволі ви тягнетеся за гаманцем, відкриваєте його, а далі справа елементарної техніки. Після перерахунку купюр – неважливо, що у вас є: долари, марки або форинти – борець їх з вибаченнями повертає і швидко йде. Можете не сумніватися – грошей у вас стало менше.

Треба сказати, що офіційний курс в аеропорту, на вокзалах і в центральних обмінних конторах дійсно незручний. Особливо він поганий для володарів всіляких тревел-чеків. Але якщо не полінуватися і побувати на площі Szabadsag ter, де, до речі, знаходиться американське посольство і останній в Угорщині пам’ятник радянським воїнам-визволителям, то там в банку можна знайти курс більш привабливий.

До речі, що стосується обмінних операцій, то слід знати, що іноземець в Угорщині може поміняти практично скільки завгодно ВКВ на форинти, а от із зворотним обміном виникнуть проблеми – він можливий лише в межах тієї суми, на яку є довідки про обмін “туди”. І якщо в обмінному пункті при обміні, скажімо, доларів на форинти вам відповідної довідки не дали – треба про це нагадати касиру. Не слід забувати і про те, що останнім часом інфляція там становить близько 20 відсотків у рік, так що збирати форинти взапас сенсу немає.

Іноді, на два-три дні, місто раптом наводнюють румунського виду хлопці з кримінальною зовнішністю. Це нагадує набіги кочівників. Боятися їх не слід – Будапештський злодії уникає насильства. Занадто сильна там влада поліції. Просто в суспільстві подібних сумнівних особистостей треба уважніше стежити за кишенями і сумками. Особливо багато кишенькових злодіїв на “жовтій” лінії метро, ​​про яку далі ще піде мова по причині її унікальності.

У Будапешті, знов-таки як і в будь-якому великому місті світу, вечірнє життя завжди має якийсь кримінальний відтінок. Тут вам на очі обов’язково попадеться яскравий рекламний проспект або путівник по нічному місту, нерідко з інформацією російською мовою. Всі зазначені там заклади практично безпечні, якщо не вважати загрози, що походить від занадто гучної музики або тютюнового диму. А ось пропозиції яскраво розфарбованих дівчат в принадних туалетах, зазивають вас увечері на вулиці Ваци відвідати дешеве питний заклад за рогом, можуть скінчитися абсолютно несподівано. Надійніше скористатися телефонним сервісом в області інтимних послуг. Номери відповідних телефонів наводяться в тих же путівниках, в яких просто пишеться massage, escort & more.

Існують різноманітні нічні клуби: Dolce Vita, Kalligula і так далі. Але не будемо захоплюватися рекламою.

Транспорт

Якщо в аеропорту Будапешта вас не зустріли – не слід впадати у відчай. По-перше, там досить недороге таксі і порівняно невеликі відстані. По-друге, там дуже зручний minibus-сервіс де вас довезуть в будь-яку точку міста на хорошому мікроавтобусі.

Будапешт був першим містом, де я побачив метро без турнікетів. Їх там немає взагалі. Перетнув червону лінію – і ти вже в метро. І не завжди звертаєш увагу на компостер, який стоїть тут же. А дарма. За червоною лінією починається дике поле, де лютують контролери.

Треба сказати, що зустрічі з контролерами носять, як правило, сезонно-календарний характер – влітку контролерів багаторазово більше, ніж взимку, а в кінці і на початку місяця їх помітно більше, ніж у середині. ”У сезон” вони зустрічаються повсюдно – у вагонах, переходах, на входах-виходах людних станцій. В інший час їх або зовсім немає, або двоє-троє нудьгують на платформах декількох центральних станцій. І хапають далеко не всіх підряд, а по якомусь внутрішньому почуттю – може бути, в очі дивляться? Мене жодного разу не зупиняли.

 Інша особливість будапештського метро – треба компостувати новий квиток при кожній пересадці з лінії на лінію. Є там і дорожчі “квитки з пересадкою”. Але туристу, щоб не плутатися в цих складнощах, зручніше купити кілька квитків і компостувати їх повсюдно, а ще краще – купити проїзний на півмісяця або на місяць – якщо терміни влаштовують. До речі, для цього знадобиться фотографія.

Метро має всього три лінії, причому тільки одна з них самим кінчиком заходить в Буду, який стоїть на крутих пагорбах і тому має слабку мережу громадського транспорту. ”Синя” гілка йде вздовж Дунаю, “червона” – перпендикулярно до нього, а “жовта” – “музейна” – практично цілком проходить під фешенебельною вулицею Andrassy. Унікальність цієї лінії полягає в тому, що вона була побудована сто років тому і стала першою лінією метро на континенті. Лондонське метро було побудовано декілька раніше, але це вже не континент.

Якщо “червона” і “синя” лінії метро відрізняються від наших тільки написами на угорській мові, то вагончики “жовтої” лінії нагадують неглибоко заритий у землю трамвай – три вагоннчика по п’ятнадцять місць у кожному. І відстань між станціями метрів сто п’ятдесят – двісті. Один кінець лінії впирається в центральну площу Vorosmarty ter, а другий – в міську зону відпочинку Varosliget з музеєм, зоопарком, парками, замками, турецькими лазнями та Майданом героїв (Hosok ter).

Говорячи про будапештський транспорт, не можна не згадати про гребінчастий трамваї-фунікулері з абсолютно невимовною угорською назвою, який доставляє жителів горбистої Буди по домівках. Його не слід плутати з фунікулером, що піднімає туристів від центральної площі Clark Adam ter на півсотні чи сотню метрів вгору до найбільш старої,  частини Буди. Гребінчастий трамвай має нижню зупинку неподалік від площі Moszkva ter і станції метро з тією ж назвою. Він цікавий тим, що лізе вгору, на пагорб, чіпляючись за сталеву гребінку, прокладену між коліс по всьому шляху його проходження.

Маючи годину вільного часу, цікаво просто прокататися на ньому вгору-вниз (до речі, для нього дійсні ті ж квитки, що і для іншого міського транспорту), а якщо вільного часу більше, то можна від верхньої станції проїхати по вузькоколійній залізниці, сидячи в доісторичних вагончиках, на кілька кілометрів по пагорбах і лісах західної частини Буди.

У вихідні дні цей трамвайчик заповнюють натовпи забризканих брудом володарів могутніх гірських велосипедів на товстих шинах, для яких передбачений спеціальний відсік в одному з вагонів. Піднявшись таким чином вгору, вони потім з величезною швидкістю проносяться по вузьких вуличках вниз, лякаючи солідних автомобілістів і випадкових пішоходів. І чим наворочиніші їх велосипеди і брудніший одяг, тим поважніше на них дивляться початківці “чайники”, боязко прижимаючі гальма на крутих поворотах.

Магазини та ресторани

І магазини, і ресторанний сервіс в Будапешті наближаються до європейського. Звичайно, сноби і в Парижі знаходять недоліки, але на снобів ми звертати уваги не будемо. Магазинів і спеціалізованих бутиків в угорській столиці скільки завгодно. Серед них треба знати торгові центри Duna Plasa, Polus Center і EuroPark, а також дещо менші за розміром, але аж ніяк не за вибором товарів IKEA і Skala.

Duna Plasa розташовується на “синій” лінії метро, ​​на станції з малозрозумілою назвою Gyongyosi utca. Достатньо знати, що utca означає “вулиця”. Це великий, триповерховий торговий центр з величезним (по угорським масштабам) господарським відділом, де продається “біла” і “чорна” побутова техніка, комп’ютери, велосипеди, електротехніка і багато іншого. Плюс до того маса бутиків найбільш відомих міжнародних фірм та торгових марок, великий зал ігрових автоматів, каток з льодом круглий рік і різними “точками харчування” на третьому поверсі. Хороших ресторанів там немає, але вгамувати голод можна завжди.

Polus Center важче досяжний для тих, у кого в Будапешті не виявилося автомобіля. Таким громадянам найкраще буде доїхати за “червоною” лінією метро до вокзалу Келеті, а звідти на спеціальному автобусі прямо до Polus Center. Це одноповерховий торговий центр на околиці, а в ньому теж є майже все – великий продуктовий відділ, посуд, госптовари і багато іншого.  Бутики і ресторанчики – як кажуть, в асортименті.

EuroPark зручний для того, хто живе близько до нижнього закінчення “синьої” гілки метро – він знаходиться на станції Hatar ut. Там є великий супермаркет з продуктовим відділом (в якому можна купити найдешевше в місті “мартіні” і плюс до того багато інших цікавих речей), великий спортивний відділ, а також відділ комп’ютерів і засобів зв’язку. Товари дуже непогані, ціни щадні.

Господарський магазин IKEA цікавий своїм шведським походженням. Товари там можна зустріти з усього світу, але при тому завжди підкреслюється (і небезпідставно), що вони мають шведську якість. Він знаходиться поряд з кінцевою станцією “червоної” лінії метро Ors Vezer tere.

 Магазинів Skala в Будапешті кілька. Один з них знаходиться прямо біля вокзалу Нюгаті. Опинитеся поруч – загляньте.

Про ринки говорити не будемо – їх дуже багато. Вони бувають “летючі” – на один-два дні на тиждень – і постійні. Китайські і колишні радянські, продуктові та речові. І всі вони дуже дешеві.

Ну, а ресторанів і всіляких кафе в Будапешті безодня.  Гарні китайські ресторани – в центрі вони трохи дорожчі, на околиці подешевше, але скрізь однаково смачно.  Всякі “Макдоналдс” і забігайлівки Столовського типу a la китайський ресторан допоможуть вам заощадити час, але коштувати це буде стільки ж, скільки обід в середньому ресторані. Краще вже що не будь перехопити у вуличних торговців, якщо немає сил або часу дістатися до нормального закладу.

Чайові вітаються, лише не варто давати занадто багато – відсотків десять від рахунку буде достатньо.  Хоча якщо ви хочете, щоб вас запам’ятали – можна дати більше … або нічого не давати.

Ми лише побіжно оглянули деякі з будапештських пам’яток. Але ж є ще печери прямо в межах міста, де можна, крім екскурсії, пройти курс бальнеологічних процедур. Є термальні джерела на острові Маргіт прямо в центрі міста. Є готель “Аквінкум” з термальними лазнями і басейнами, побудований на місці найстарішого поселення людей в тих місцях. Поруч з ним – розкопані руїни найдавнішого Аквінкума … Є ще багато цікавих місць, але для знайомства з ними вам доведеться відстати від екскурсії і якийсь час пожити в цьому чудовому місті. А чому б і ні?


Не знаєте де знайти найкраще житло за доступну ціну під час подорожі?

Для пошуку найкращих варіантів житла використовуйте сервіс hotelscombined.com, що порівнює ціни на готелі у десятках систем бронювання, таких як booking.com, або знайдіть житло у приватному секторі через сервіс AirBNB, отримавши додатково знижку.



Написати коментар

Ви повинні зареєструватись, щоб отримати право залишити коментар.

x
Ми порівняли ціни на бронювання житла і знайшли для Вас найвигіднішу