Барселона – місто де живе мистецтво

Це життєрадісне місто почало своє існування в III столітті до н. е.., коли Гамінкал Барко – батько Ганнібала – розбив на пагорбі Монжуїк військовий табір, названий на його честь – Барсіно. Про римлянів в місті залишилося багато згадок. Як не дивно, популярність серед туристів Барселона знайшла тільки в кінці XX ст., Коли стала місцем проведення літньої Олімпіади 1992 року. У Барселоні настільки гармонійно переплітаються архітектурні епохи, що навіть не помічаєш цього історичного переходу. Починаєш знайомство із середньовічною Барселоною в Готичному кварталі, раптово опиняєшся вже у модерновому районі Ешампле, а завершуєш вечір в хайтечному Олімпійському селищі.

Найстаріша частина і історичний центр міста називається Баррі-Готика. У народі ж її прозвали «яєчний жовток», з якого і починається Барселона. А 3 квітня 1493 католицькі королі Фернандо і Ізабелла прийняли тут Христофора Колумба, який повернувся зі свого першого плавання в Америку. На головній площі Сант-Жауме завжди багатолюдно. В пам’ять про минуле барселонці часто влаштовують інсценовані вистави – від кумедних танців до спалення дракона. Там же всі туристи роблять фірмові фотографії біля металевих букв, що становлять слово BARCELONA. Цей квартал, розташований між Кафедральним собором і Ратушею, оточений бастіонами давньоримських стін. Бродити по його вузьких і прохолодних вуличках – одне задоволення, особливо спекотним літом. У першій половині XIX століття Барселона почала розширюватися, у зв’язку з чим були знесені міські стіни і забудовані безлюдні поля. Так на світ з’явився квартал Ешампле («eixample» перекладається з каталонського як «розширення»). Цей район є одним з найцікавіших міських районів у всій Європі. Вся справа в його плануванні – квартали утворюють прямокутник ідеальної форми, всі вулиці в якому перетинаються під кутом 90 градусів. А по діагоналі його перетинають дві магістралі – Діагональ і Меридіана. На всіх перехрестях тут зрізані кути на 45 градусів, таким чином формуючи невеликі восьмикутні площі. Але більш за все цей район відомий творіннями великих модерністів – архітектурними шедеврами Думенека (будинок Льео-Мурера), Пуїг-і-Кадафалка (будинок Аматльер) і Гауді.

Багато хто називає Барселону містом Антоніо Гауді, який зробив його майданчиком для своїх самих божевільних і геніальних проектів. Гауді використовував природні лінії, уникаючи гострих кутів. Він вважав, що в Барселоні вся справа в світлі: «Його не занадто багато і не занадто мало. Тут же знаходиться конкретне бачення речей, в світлі якого і мешкає мистецтво ». Ви ні за що не пропустите відомі будинки Гауді – Бальо і Каса-Міла, проходячи по вулиці пасив-де-Грасіа. Занадто вже вони впізнавані. Ця ж вулиця веде до візитної картки Барселони – фантастичного собору Саграда Фамілія (собор Святого Сімейства). Антоніо Гауді будував його сорок три роки, почавши в 1883. У 1926 році архітектор, за іронією долі, по дорозі до свого шедевру потрапив під перший барселонський трамвай, так і не закінчивши будівництво самого геніального в світі собору. Проект був грандіозний – задуманий як гігантська євангельська енциклопедія. Основна базиліка передбачалася розміром на 15 тисяч віруючих, оточена 12 баштами (за числом апостолів). Ще 6 повинні були бути зведені над центральним нефом: 4 – на честь євангелістів, одна присвячена Богородиці, а найвища (170 м) – Христу. А на внутрішніх дверях зображені 10 заповідей, на капітелях – добрі справи, на підставах колон – гріхи. Сьогодні «справу життя» великого Гауді псують крани, адже проект ще не вдалося завершити нікому. Антоніо працював з натхненням, а тому ніяких креслень не залишилося. Не дивно, що зодчий був похований у крипті свого храму.

Гауді вмів красиво мріяти, про що свідчить найвідоміший парк Барселони – Гуель. Тут туристи бродять лабіринтами його уяви, а молодь марить про казкове майбутнє. Але, мабуть, саме велелюдне місце Барселони – це його центральна вулиця, Лас-Рамблас. Колись тут протікала невеличка річечка, яка поїла жителів римського поселення, а в Середні століття вона служила зливом нечистот для барселонців. Коли водоймище висохло – його русло перетворилося на подобу місця для променаду. Зараз Рамблас – це душа міста, широкий бульвар, на якому завжди панує атмосфера фестивалю. «Живі статуї», продавці сувенірів та квітів, різноликі туристи і безтурботні барселонці – так виглядає ніколи не спляча вулиця. У іспанців є навіть своя приказка, пов’язана з вулицею: «Рости, як дерева на Рамблас», що означає жити вільно. Рамблас починається від площі Каталонії і доходить до Старого порту, впираючись в пам’ятник Колумбу. Парадоксально, але статуя великого мореплавця вказує пальцем зовсім не в бік відкритого ним Нового Світу. Але в цьому і підступ – для каталонців головне, щоб Колумб повернувся спиною до решти Іспанії. У Барселони є своя особлива мова. Не каталонський, як історично склалося, і навіть не іспанська – як має бути за законом. Цьому місту властива мова жестів і тіла. Вдивіться в обличчя перехожих: кого тут тільки немає – від японців до чилійців. Але в Барселоні розумієш кожного, незважаючи на етнічну різницю. Особливо коли під музику вуличних талантів якийсь незнайомець запрошує пуститися в танок. У цьому вся Барселона: столиця веселощів, геніальності та різноманітності, яка на своїй мові зазиває кожного залишитися тут ще хоча б на годину, на день, назавжди …

Не знаєте де знайти найкраще житло за доступну ціну під час подорожі?

Для пошуку найкращих варіантів житла використовуйте сервіс hotelscombined.com, що порівнює ціни на готелі у десятках систем бронювання, таких як booking.com, або знайдіть житло у приватному секторі через сервіс AirBNB, отримавши додатково знижку.