Храм Святої Євхаристії (Домініканський собор) у Львові

Це був один з перших костелів у Львові (якщо бути точним, то його попередник на цьому ж місці) – домініканці в XIII в. в Європі були першими у змаганнях найчисленніших чернечих орденів. Тільки з появою в XVI в. єзуїтів позиції домініканців захитаються. Тому не дивно, що домініканці з’явилися на західно-українських землях першими з усіх католицьких ченців і ревно взялися за місіонерство. Так було в Кам’янці, так сталося і у Львові, куди їх запросила Констанція, дружина князя Лева (за польськими джерелами це сталося в 1234р.). Констанція за законами того часу повинна була прийняти релігію чоловіка – православ’я, але з якоїсь причини не зробила цього, залишившись католичкою. Для підтримки її віри і приїхали домініканці. Після них прийдуть францисканці, їх храм з’явиться в останні роки XIV ст.

Первісний дерев’яний храм Божого тіла з’явився на східній околиці міста, він був побудований, швидше за все, в 1290-х. Відомо, що в 1407 році він згорів, а незабаром на його місці, на гроші Миколая Бенько та Анни з Жабокруки, почалося спорудження кам’яного готичного храму в так званому “Казимирову стилі”. Будівництво проходило під керівництвом зодчого Нічка (Миколи) Чеха з Кракова, яке, як і у випадку з майже кожним готичним собором, тягнулося не одне десятиліття, іноді перериваючись через нестачу коштів або епідемії мору, а іноді переживаючи пожежі (наприклад, в 1511 му). Тоді ж були побудовані келії та господарські приміщення для домініканського монастиря. Собор мав бути величезним, тому величезним був і монастир, який вміщував понад сто ченців. Як він виглядав, точно невідомо, крім таких деталей, як неодмінна сигнатурку на даху і подовжений пресбітеріум. З часів готичного собору збереглося чорне розп’яття з головного вівтаря та фігурка Богоматері Яцкової з алебастру (XIV в., Зараз зберігається у Кракові).

З 1458 всі русинські домініканські кляштори (кляштор – католицький монастир) входили в польську провінцію ордена, а з 1612 львівський монастир став головним серед них. Наприкінці XVI ст. монастирю належало 5 сіл. У 1556 майстер Грігер (Grygier) будує будинок бібліотеки, а в 1590-х з’явився новий домінаторіум.

Після пожежі 1511 храм відновлював архієпископ Бернард Вілчек, а в 1527 р разом з усім готичним Львовом святиня знову згоріла.

В 1742 зводи костелу почали руйнуватися. Експерти вирішили, що будівлю вже не врятуєш – і в 1749 р собор був розібраний. На згадку про нього залишилися 5 алебастрових надгробків в стилі маньєризму.

Новий храм монахи вирішили побудувати таким, щоб усі розуміли: перед ними собор одного з найголовніших чернечих орденів. В 1749р. Юзеф Потоцький, великий коронний гетьман і головний ініціатор будівництва, урочисто заклав перший камінь у фундамент майбутнього собору. Крім Потоцького, в числі головних меценатів будівництва виступав Канівський староста Миколай Базилі.

Через два роки відбулася урочиста подія – коронували ікону місцевої богоматері, для якої той же Потоцький замовив золоту корону і оправу. Богоматір Яцкова, виконана у візантійській манері, за легендою потрапила до Львова з Константинополя через Київ і Галич. Насправді вона була створена в XV або XVI ст. в Венеції або на Криті. Оскільки новий храм у 1751 р ще будувався, коронація відбулася на приміських луках.

Творцем проекту барокового дива – нового домініканського собору був комендант кам’янецької фортеці, військовий інженер Ян де Вітт. Потрібно відзначити, що в Галичині важко відшукати більш вишуканий зразок епохи пізнього бароко. Творець спланував своє дітище навколо головного елипсовидного корпусу, який оздоблює величезний купол, підтримуваний вісьма парами колон – цю зелену шапку добре видно з усіх високих точок Львова. Вівтар і притвор прямокутні. Центральний неф оточений радіально розташованими каплицями.

До 1764 будівництво велося під наглядом Мартіна Урбаніка, потім його змінив Христофор Мурадович. Фасад прикрашав в 1792-1798 рр. Клеменс Фесінгер – у нього це вийшло красиво, експресивно і динамічно. Фахівці кажуть, що в декорі присутній вплив австрійського архітектора Фішера фон Ерлаха. Не дарма храм іноді порівнюють з костелом св. Карла Боромеуша у Відні. В 1764 була побудована родова каплиця Потоцьких під титулом Богоматері Яцкової. У той же час архієпископ львівський Вацлав Хіеронім Сєраковський освятив зведений храм.

Інтер’єр вражає величчю і урочистістю. Внутрішній простір наростає динамічно, що є вдалим архітектурним рішенням. Інтер’єр прикрашають 18 дерев’яних різьблених рококових скульптур домініканців, які вважаються святими. Скульптури виконані львівськими майстрами другої половини XVIII ст. (за іншими даними, всі скульптури виконав Себасьян Фесінгер). Головний вівтар прикрашений чотирма фігурами апостолів (1775-1777) роботи Матвія (або Петра) Полейовського. Проект головного вівтаря виконав М. Урбанік (1766). Колись до купола був підвішений маятник Фуко – в храмі розміщувався музей атеїзму.

Монастирю не завжди жилося добре. Барокове диво двічі горіло (1766, 1778), причому друга пожежа принесла багато руйнувань. Відновлювала комплекс цілий команда архітекторів, серед яких можна виділити Яна Оброцького, і сам монастир мав свій загін різьбярів та штукатурів.

В 1772 в монастирі проживало 75 ченців. Монастирю пощастило не потрапити під секуляризацію (вилучення державою у церкви її власності), яку проводив австрійський імператор Йозеф. З найбільш цінних реліктів австрійського часу слід назвати надгробок Юзефи Борковської (1811) з каплиці св. Домініка роботи великого Бертеля Торвальдсена. В австрійські часи з’явилася і дзвіниця храму (1865, архітектор Ю. Захаревич). Неодноразово проводились реставрації комплексу та його інтер’єрів (1885-1914 гг.). Кажуть, правда, що святиня від цих оновлень багато втратила: змінилася колористика стін з білої на кремову, з’явився псевдоалебастровий цоколь і, що найгірше, були позолочені зелені фігури святих. Головний вівтар замінили копією. З’явилися кілька неорококових вівтарів та амвон. Новий восьмигранний ліхтар на куполі теж зовсім не схожий на свого попередника.

Домініканці господарювали в своєму монастирі до Другої світової війни. Відомо, що в міжвоєнний час костел відвідувала майже вся львівська богема. Потім прийшов час музею атеїзму, причому він був одним з кращих в СРСР. Зараз музей під новою назвою – музей історії релігії, функціонує в келіях монастиря.

З 1997р. в костелі знаходиться греко-католицька церква Пресвятої Євхаристії, а також проходять концерти органної музики. Напис на фасаді “Soli Deo Honor et Gloria” перекладається як “Богу єдиному честь і слава”. На тлі Домініканського собору знімалася одна зі сцен відомого радянського фільму “Д’Артаньян і три мушкетери”.

Не знаєте де знайти найкраще житло за доступну ціну під час подорожі?

Для пошуку найкращих варіантів житла використовуйте сервіс hotelscombined.com, що порівнює ціни на готелі у десятках систем бронювання, таких як booking.com, або знайдіть житло у приватному секторі через сервіс AirBNB, отримавши додатково знижку.