Місто Коньяк. Подорож на батьківщину коньяку

Ми їдемо по безкрайніх виноградниках, і Анрі, наш супроводжуючий, хитро посміхаючись, питає: “Чи відчуваєте цей запах?” І дійсно, в повітрі відчувається легкий запах коньяку. Коньяк, мабуть, єдине місто в світі, яке можна визначити за запахом. Це південнофранцузьке містечко на берегах річки Шаранта буквально просочене благородним коньячним ароматом.

Анрі живе в Коньяку все життя і знає тут кожен закуток. Він із задоволенням показує нам місто, веде нас по його викладених бруківкою вуличках. На фасадах старовинних і потемнілих від часу будинків то тут, то там бачимо маленькі скульптури та барельєфи вогнедихаючого дракона – чи не тому всі стіни тут чорні? Нас огортає хвиля аромату чорносливу. Шляхетний коньяк, тільки тут можна у вузьких вуличках безкоштовно вдихати пари дорогих коньяків.

Невже всі жителі цього містечка схильні до алкоголізму? На це Анрі лише розсміявся: “Ні! Звичайно, алкоголіків вистачає і тут. Але коньяк прийнято пити повільно, з розстановкою акцентів і з розумінням”. Анрі показує на темні стіни будинків з вапняку. Багато будинків майже чорні, немов вимазані сажею. Це не забруднене повітря, а особливий вид дріжджів – Torula Compiacensis. Грибок-щасливець, гриб-алкоголік, який живиться парами благородного коньяку. До того ж цей грибок може виявитися і зрадником. Через нього ніхто не може підпільно виготовляти коньяк. І все тому, що за самими чорними стінами майже напевно знаходиться або винокурня, або підвал з бочками коньяку.

Але не тільки грибок живе за рахунок коньяку – маленьке містечко вважається одним з найбагатших у всій Франції. На відміну від французьких вин, майже 95 відсотків коньяків відправляються на експорт. Будь то США. Японія, Австралія чи Росія – французький коньяк скрізь вважається найкращим і найдорожчим бренді. Тривалий процес виготовлення і дозрівання значно більш витратний, ніж виробництво, скажімо, віскі. І при цьому річне виробництво справжнього французького коньяку перевищує 150 мільйонів пляшок.

Золоті носи

Коньяк дає роботу більш ніж 40.000 чоловік, від збирачів винограду до майстрів-бондарів. Але традиційні коньячні будинки завоювали всесвітнє визнання завдяки своїм “золотим носам”. Найкращими “нюхателями” вважаються англійці і скандинави, які ще в десятому столітті стали віддавати перевагу саме французьким винам. По морю шлях з Франції був неблизьким і довгим, а якщо щось йшло не так, то до Лондона доходило не смачне вино, а бочка кислого оцту. Саме через це вино стали переганяти, бо продукт перегонки – виноградна горілка – займав менше місця і значно краще зберігався.

Ймовірно, що не на всі бочки знайшлися покупці, тому що по закінченні декількох років якийсь цікавий елемент зауважив: те, що знаходилося в бочці, виявилося вельми незвичайним і смачним. Постаріла виноградна горілка виявилася настільки повноцінною і м’якою в смаковому відношенні, що її стали пити нерозбавленою; це було в ті часи досить нетиповим. З роками перегнане виноградне вино стали зберігати в бочках прямо в місці їх виробництва. У 18 столітті в місті Коньяк були засновані торгові доми з всесвітньо відомими тепер іменами, як Remy Martin, Martel, Hennessy і Otard. Саме з тих пір слово “коньяк” повсюдно стало асоціюватися з чудовим французьким напоєм.

У загальній складності в місті Коньяк можна відвідати близько десяти коньячних будинків. В принципі, програма відвідувань скрізь однакова: спочатку екскурсія по винних льохах і винокурні, а потім, зрозуміло, дегустація коньяків. Якщо переправитися на невеликому катері через річку Шарант, можна потрапити туди, де компактно розташувалися 40 складів компанії Hennessy. Ще в 1765 році небайдужий до виноградної горілки ірландець відкрив на берегах Шаранти свою торгову контору. І слава всім Святим, навіть вождям новий напій припав до смаку. Коньячний ж будинок Rémy Martin організовує поїздку туристів по своїх виноградниках, і показує найбільше виробництво дубових бочок у світі.

Коньячний замок

Анрі веде нас вниз по старовинній вуличці, в Замок Коньяку, що розташувався на березі Шаранти. На вигляд замок здається безформним і неприступним, оплот проти норманів. Яблуко розбрату, за яке боролися англійці та французи. Саме тут з’явився на світ у далекому 1494 Франциск І, король Франції. Набагато пізніше, в 1795 році, незабаром після французької революції, замок купив шотландський барон Отард, щоб зберігати в ньому свою виноградну горілку. Причому, в першу чергу його цікавили великі підвали замку. Іронія долі – разом із замком він купив колиску французької монархії.

У Шато де Коньяк можна відкрити для себе не тільки таємниці виготовлення коньяку. Тут буквально все нагадує про французького короля, який влаштовував в цьому замку галасливі гуляння і зіграв значну роль в історії Франції. Але Французька революція зробила всіх людей рівними і з тих пір в каплиці, де був хрещений Франциск І, громадяться дубові бочки, заповнені коньяком.

Найстаріший зал в замку – так званий шоломний зал 13 століття, рельєф якого виконаний у формах шолома і лілії – герба роду Валуа. У Гербовому залі король Франції приймав у рамках “Священної ліги” представників Англійської двору, Папського престолу і Венеції, які об’єдналися з Францією в боротьбі проти Карла V. На фресках і барельєфах зображені перемоги і поразки короля, а з декількох стін на відвідувачів дивиться непереможний символ Франциска І – вогнедихаюча саламандра.

Серце дистиляту

Так, Франциску І не судилося пізнати насолоди від коньяку, бо тільки в 1598 році лицар Коричневого Хреста відкрив секрет коньяку, перегнавши в перегінному апараті біле вино два рази (помилково?). Після першої перегонки виходить спирт-сирець. Після другої видаляються, як тут кажуть, “голова” і “хвіст” дистиляту, в результаті чого залишається його “серце”. Встановлений у замку перегінний апарат не надто старий – всього сто з невеликим років. Але принцип цей застосовувався в процесі виробництва спочатку. За основу процесу перегонки був узятий метод, який використовувався стародавніми арабами. Але сюди доклали руку і ченці, які хотіли подібно алхімікам облагородити вино, очищаючи дух вина вогнем. Досі перегінні агрегати виготовляються тільки з міді, тому що саме червоний метал нейтралізує в коньяку певні жирні кислоти. Перегонка винного спирту починається щорічно 1 листопада і, відповідно до Закону, має бути закінчена з закінченням зими – 31 березня.

Анрі веде нас далі, у старовинні склепінні підвали, де зберігаються справжні скарби Коньяку. Незліченні ряди темних дубових бочок, заповнених дозріваючим і вже готовим благородним коньяком. Після дистиляції продукт перегонки виходить прозорим і безбарвним. Тут в дубових бочках роками коньяк набуває свій бурштиновий колір і, взаємодіючи з дубовими бочками, знаходить благородний смак. Щоб забезпечити високу якість, для виробництва коньяку використовуються тільки бочки з дуба, що росте в лісах Лімузену або Тронзе. Дозрівати коньяк повинен не менше двох років і не більше 60 років. Після цього терміну якість його вже не поліпшується.

Секрет коньяку полягає в першу чергу в гармонійній суміші. При цьому слід пам’ятати, що з різних виноградників виходить і різний коньяк, що пояснюється їх розташуванням. При цьому вони чудово доповнюють один одного. Анрі розповідає про жіночу витонченість винограду, який знаходить потім чоловічу силу. При цьому він запрошує спробувати коньяк різних років. У підвалі зібрана вражаюча колекція проб коньяку. З ангельським терпінням керуючий винним погребом розповідає про дозрівання і про ідеальний момент для купажу – змішуванні різних коньяків. Керуючий винним погребом все життя присвятив виробництву коньяку, смаком якого, швидше за все ніколи не насолодиться. Чому? Тому що коньяку потрібно час. Тривалий час. Багато часу.

Частка ангелів

Темний коридор веде в маленьке підземелля. Анрі важким залізним ключем відмикає покриті іржею двері. “Тут розташовується рай!” І сказано це було без найменшої іронії, так як саме тут зберігаються найстаріші коньяки світу, в яких зібрана вся любов і мудрість майстрів-коньячників колишніх десятиліть і століть.

У підземеллі панує приємна прохолода і вогкість – адже ми знаходимося на одному рівні з річкою. Стіни, товщиною в три метри, вологість повітря 95 відсотків і цілорічна температура 15 градусів. Ідеальні умови для дозрівання коньяку. І чорний грибок Torula Compiacensis теж відчуває себе тут чудово. За рік тут випаровується дуже багато спирту, близько 5 відсотків з бочки. Тим не менш, свіжа міцна виноградна горілка має вистоятися до 40-відсоткової міцності. У перерахунку близько 23 мільйонів легендарного напою випаровуються щорічно в коньячних підвалах, огортаючи невелике містечко Коньяк ароматним алкогольним духом.

Анрі каже: “C’est la part des anges”, – це частка ангелів! І наливає нам коньяку. Перед нами простягається море з темних дубових бочок, які мовчазно стоять під склепіннями старовинних підвалів, з мільйонами літрів бурштинового коньяку. А десь у темряві, над бочками, парять ангели, які м’яко освячують коньяк і, разом з цим, потихеньку і непомітно попивають цей божественний напій.

Не знаєте де знайти найкраще житло за доступну ціну під час подорожі?

Для пошуку найкращих варіантів житла використовуйте сервіс hotelscombined.com, що порівнює ціни на готелі у десятках систем бронювання, таких як booking.com, або знайдіть житло у приватному секторі через сервіс AirBNB, отримавши додатково знижку.